Заняття 2.4 частина 3

Приклад
Давайте порівняємо всі ролі на одному прикладі. Уявіть, вам дзвонять, ви піднімаєте телефон, і перше, що чуєте:
1) Ти геть знахабнів мені не дзвонити?
Що ми тут чуємо: звинувачення, пряма оцінка. Це подзвонив Паразит.
2) Ти чого до мене не дзвониш? Міг би й подзвонити за стільки часу
Що ми чуємо: претензія, пасивна агресія. Це Прихований Паразит.
3) Ніхто мені не дзвонить, не запитає як я…
Що ми чуємо: прихована образа, незадоволення, зітхання. Це Прихована Жертва.
4) Ти мені не дзвониш, значить я тобі не треба…
Що ми чуємо: жалість, маніпуляція на почуття провини. Це дзвонить Жертва.

В яких ще випадках проявляється Нересурсна система?
Коли у вас є потреба, необхідність в певному ресурсі, а ви напряму не кажете про це, не просите.
Наприклад, ви хочете щоб вам допомогли в приготуванні вечері. Замість того, щоб сказати про це прямо:
✅ Ти б мені дуже допоміг, якби приєднався до процесу приготування вечері
✅ Допоможи, будь ласка, приготувати вечерю
✅ Давай приготуємо вечерю разом? Я була б рада провести так час :)
✅ Що ти думаєш про те, щоб разом приготувати якусь страву?
Ви використовуєте певні маніпуляції, бо за допомогу треба буде щось віддавати – позитивні емоції, слова вдячності, допомогти у відповідь. І щоб позбутись почуття винності – ви робите так, щоб людина сама відчула, що повинна допомогти. Наприклад, фразами:
❌ А чому це я сама маю все робити?
❌ Хто не робить їсти, той їсти і не буде.
❌ Що, не можна було додуматись самому їсти приготувати?
❌ Як же мені набридло готувати. Ніби мені одній це потрібно
❌ Лежиш на дивані, краще б допоміг.
Багато людей не усвідомлюють що перебувають в цих станах і маніпулюють, не усвідомлюють які свої потреби насправді хочуть задовольнити через цю поведінку.
❕Чи побачили ви себе в тій чи іншій поведінці, фразах, прикладах?
❕Чи впізнали когось зі свого оточення?

В якому б з цих станів людина перед вами не була – в Паразиті чи в Жертві – пам'ятайте, що цій людині всередині дуже погано, насправді вона мучиться і постійно проходить життєві уроки. Вона постійно живе наче у «пеклі». Люди майже не живуть по-справжньому, вони просто намагаються вижити.
Насправді всі ми так само буваємо як в позиції Жертви, так і Паразита. Ми можемо змінювати свою роль в залежності від ситуації в якій опиняємось або в залежності від людей, з якими взаємодіємо. Але зазвичай в людини домінує якась 1 притаманна їй роль.
Крім того, ми можемо займати позицію Жертви або Паразита і по відношенню до себе.
Коли звучить фраза «Мені повинні» – в паразиті над іншими. Коли фраза «Я повинен» – в паразиті над собою.
Наприклад
Ви терпите, поки знайома виговориться по телефону про щось, що вам набридло слухати
в цьому випадку ви жертва по відношенню до неї (а вона над вами паразитує, поки виговорює яка вона жертва)
Ви паразит по відношенню до себе, бо змушуєте себе вислухати; а потім самі впадаєте в жертву «як так можна стільки говорити про одне й те ж? стільки часу витратив…)
А знову ж таки, чому? Бо спрацьовує внутрішня оцінка «я ж маю бути хорошим другом». І наче все гармонійно, Жертва-Паразит змінюються ролями, кожен отримує щось своє... але обидва нещасні.
Іноді ми випадаємо в Нересурсну систему, у стан Паразита чи Жертви. Так буває і це нормально, але норма – це коли ми 80% часу все ж перебуваємо в Ресурсній системі. Інакше ми так само страждаємо і постійно виживаємо.
Доки ви несвідомо займаєте ці ролі, вони керують вами.