Нересурсніть — що це таке? Нересурсні люди

У третьому класі я вперше відчула на собі, що таке нересурсні люди. Я лише не знала, як називається це явище. Мій дідусь, директор школи, ганяв хлопців, щоб не палили, сварив їх за поведінку й псування шкільного майна, вимагав поваги до дівчат й відмову від брудної лайки. Звісно, хлопцям той виховний штурм аж ніяк не подобався, але протистояти дніпропетровському козарлюзі вони б не наважилися. Тому під приціл дуже логічно потрапила я.

Зараз я розумію, що то був чистої води булінг, жорстокий і умисний, але тоді я лише вперше отримала шок — бо не розуміла, що ж я такого поганого зробила. Від батьків той факт булінгу приховувала, бо вважала винною себе. Єдине — не могла знайти відповідь «через що саме?»
Життя розставило все по місцях. Хлопці опинились врешті там... де опинились. І якщо чесно, мені їх щиро шкода.

Нересурсність — це психо-емоційний стан, в якому людина, втративши внутрішню рівновагу, намагається за рахунок інших отримати енергію. Зовнішні прояви нересурсного стану — нестримне бажання знайти в усьому недоліки, вкусити когось, побороти, нехтуючи етикою, пройтися по почуттю гідності іншої людини, поставити оцінку діяльності чи результатам діяльності тощо. Я пройшла довгий процес навчання, що передбачав усвідомлення того, що нересурсні люди були, є і будуть, прийняття цього факту й відпрацювання основних навичок реакції на ситуації, які апріорі ніколи не можуть закінчитися конструктивом.

Шрами від дитячого булінгу залишилися, але я за них вдячна. Як і кожна нормальна людина, я можу западати тимчасово в нересурс, і, аби не «поживитися» іншими, я згадую про свої шрами й виходжу з нересурсного стану мирними способами.

Якщо вам близько те, про що я пишу, рекомендую звернутися до спеціалістів Соціальної Генетики.

А ще обов'язково відслідковуйте клімат спілкування вашої дитини з однолітками. Булінг лікується. Але, як завжди, кожен побачить єдиний лише реальний для себе метод — виходячи виключно з якості власного начиння.

Автор: Павліна Туменко